Багато років тому...

Історія спецій та прянощів починається ще з часів походження людини. Манускрипти Шумерської епохи, що були знайдені близько 5 тисяч років тому, засвідчують використання спецій в ті часи. У Древньому Єгипті суміші спецій використовувалися при бальзамуванні померлих. Вже багато років тому традиційна китайська медицина мала перші альманахи трав, а славнозвісний Гіпократ використовував лікарські рослини для лікування своїх пацієнтів. Древні греки навіть присвячували певні трави своїм богам.

Спеції та прянощі за ціною золота

В Середні Віки та в епоху Відродження в економічному та політичному житті Європи спеції відігравали важливу роль, яку  можна порівняти з всесвітньою важливістю нафти сьогодні. Але не лише вишукані аромати робили їх такими цінними. Спеції використовувалися як харчові антисептики, що були просто необхідні для виживання людини в умовах того часу, а також їх використовували як основу для багатьох ліків.
Багато Східних держав стали неймовірно багатими завдяки процвітанню торгівлі спеціями, у Європі першість належала Італії, пізніше колоніальним державам. Тому великі імперії перемагали і програвали в історичних битвах, захищаючи свою монополістичну торгівлю спеціями буквально до смерті. Нелегальний вівіз спецій коштував багатьом контрабандистам життя.
Найдорожчі спеції сьогодні – це шафран, потім йде ваніль та кардамоном. І навіть звичайний перець, зараз одна з найуживаніших спецій, відігравав велику роль та цінився на вагу золота. З тих днів походять такі вислови “вартий своєї солі” та “сіль землі”. Кориця також була однією з коштовних спецій. У 1530 році торговець Антон Фуггер зпалив боргові зобов'язання імператора Чарльза V на вогнищі з паличок кориці, цим він продемонстрував своє багатство.

Відкриття трав та спецій

Археологи виявили, що людина Кам'яного віку вже додавала кмин до своєї їжі, і навіть шимпанзе, близьки родичі homosapiens, також відшукували та вживали лікарські трави з антисептичними та цілющими властивостями. Використання трав та спецій можна прослідити ще з часів Кельтських і Германських племен, також їх вживали у Древній Греції та Римі.
Пліній Старший, римський письменник-ерудит, ще в першому столітті нашої ери детально описав цілющі властивості трав від майже всіх відомих хвороб. Лукулл, відомий Римський генерал та шанувальник смачної їжі високо оцінював властивості трав та спецій. Цілющі властивості спецій також були детально описані в на початку 12 століття «першим Німецьким доктором», легендарною німецькою монахинею Хильдегардою Бингенською, в її трактатах.
Завдяки Римським солдатам, а пізніше Християнським ченцям, трави та спеції поширилися в Європі. Карл Великий, імператор Римської імперії, видав наказ, що в кожній королівській резиденції мають бути насаджені трави та спеції, які являлись власністю короля. Вони використовувалися не тільки як смакові приправи до їжі, але й у лікувальних цілях, наприклад для звільнення від паразитів. Дуже довго знання цілющих властивостей трав зберігалося в таємниці в жіночих та чоловічих монастирах. Ці знання передавалися усно, а коли розвинулася друкарська справа, вони стали доступні вже для широкого кола людей. Нарешті, використання трав стає дуже популярним. Зараз, дивлячись на розвиток сучасної медицини, здається, про трави можна було б забути раз і назавжди. Але на протязі останніх декількох десятиліть трави отримали справжнє відродження. Що є хорошим знаком.

Віра рухає гори

Поряд з древньою вірою в цілющі властивості трав, існують інші застосування трав та спецій, що не мають нічого спільного з лікуванням. Це випадок, коли трави та спеції застосовуються як афродізіаки. Перші відомості про збуджуючий ефект трав походять зі старих легенд Древнього світу та Середньвіччя. Наприклад, в Гомерівській “Одіссеї” було описано, як німфи використали петрушку, аби спокусити Одіссея. Сьогодні ми знаємо, що петрушка містить ефірне масло Апіол, яке нібити збільшує потенцію чоловіків через стимулювання сечовивідних шляхів. Існує лише питання,скільки петрушки потрібно вжити в їжу, щоб вона дала очикуваний ефект!

Інші спеції, такі як наприклад ваніль, на загальну думку збуджують нас своїм ароматом, що подібний до людських феромонів. Це, ймовірно, і є причиною, чому вживання ванілі було заборонено в монастирях.

Ще багато спецій з интенсивним ароматом вважаються афродізіаками, наприклад мускатний горіх або фенхель. Речовина естрагол, яку вони містять, була знайдена також в анісі, базиліку та в лемонграссі.

Інші кандидати у списку спецій - афродизіаків - це шафран, імбир,та коріандр.  Червоний перець, гірчиця та кориця - інші група рослин, яка стимулює та бадьорить тіло, розум та дух, і не лише в еротичній сфері.